Перевод на украинский язык «поэмы о любви и верности» «АЭРОКОБРА. Письмо с фронта (1944)» фронтового поэта, лётчика-истребителя Ивана Богатырёва, его поэтического ответа на письмо девушки из тыла отважному бойцу, выполненного по поручению его однополчан (см. подробнее: "ИСТОРИЯ ФРОНТОВОЙ ПОЭМЫ О ЛЮБВИ").

 

Люблю тебя, тебя ищу –

Свет солнечных лучей.

Теперь, когда я в бой лечу,

Я во весь голос петь хочу

Про блеск твоих очей.

 

Люблю тебя, как жизнь свою,

В тебе - вся жизнь моя.

Я про любовь пою в бою,

Послушай песенку мою:

«В моей руке – твоя …».

 

Пожалуйста, не говори,

Что льстец я: я - поэт.

Ещё раз взгляд мне подари,

Ты – краше розовой зари,

Её ты чудный свет.

 

Поверь, дороже мне наград

Твой блеск лучистых глаз.

Они о счастье говорят,

Поток мне радостей дарят,

Искрятся, как алмаз.

 

Нам было трудно, тяжело

Суровою зимой,

Но вот любви твоей тепло

Навеки в грудь мою вошло

И дух согрело мой.

 

Всегда всем сердцем я с тобой,

Хоть ты и далеко,

И мне не страшен враг любой,

Когда веду воздушный бой,

Мне побеждать легко.

 

Мой брат, как я с тобой един,

Когда иду на взлёт,

Пространств небесных властелин,

Аэрокобра, БЭЛ-1 –

Мой быстрый самолёт.

 

Ты вправду змей свирепый ведь:

Бьёшь в крылья и в хвосты,

Шьёшь «фоккеров» броню и твердь,

Несёшь неотразимо смерть

Гостям незванным ты.

 

Но если падать нас в огне

Заставит злобный враг,

Один лишь выход мнится мне:

Достать его нам на земле

И там повергнуть в прах.

 

Пусть моё тело гибнет там,

Неся врагу урон,

Зато бессмертным стану сам,

Гастелло делу честь отдам –

К победе звал нас он.

 

Но моя вера, как гранит:

Меня твоя любовь

Обережёт и сохранит,

От пуль, осколков оградит,

И в бой взлечу я вновь.

 

Я знаю, что вернусь домой

И цел, и невредим.

Вот-вот покончим мы с войной,

Последний скоро стихнет бой,

И в нём мы победим.

 

Тогда, наверно, будет май.

Я стану на порог,

Скажу: «Родная, принимай,

Целуй и крепко обнимай -

Ведь я любовь сберег!

 

Верь, места для любви к другим

Я в сердце не нашёл.

Тоскою по тебе томим,

Я с милым образом твоим

Сквозь все фронты прошёл.

 

Не тратя много лишних слов …

Привет!» - Иван Богатырёв.

 

АЕРОКОБРА. Лист з фронту

 

Кохаю я, хоч і мовчу

Серед колег своїх.

Тепер, коли я в бій лечу,

Співаю і крізь гул кричу

Про блиск очей твоїх.

 

Кохаю долю я свою,

Бо доля ти моя.

Співаю про любов в бою,

Послухай пісню цю мою:

«В руці моїй – твоя ...».

 

Будь ласка, не кажи мені:

«Лестун!», бо я ж - поет,

А твої очі так ясні,

Що бачу, наче уві сні,

Свій в них до тебе злет.

 

Повір, дорожче всіх відзнак

Твій погляд - хоч би раз,

Бо він є мого щастя знак,

Що так далеке ще, однак

іскриться, як алмаз.

 

В боях так важко нам було

В зимовий сніговій,

Та ніжних губ твоїх тепло

У моє серце увійшло

І дух зігріло мій.

 

Завжди зі мною образ твій,

Хоч і далеко ти,

І ворог не страшний любий,

Щоб через кожний в небі бій

В війні перемогти.

 

Мій брат, мені з тобою йти

У безлічі атак,

Призвіль небесних власник ти,

«Аерокобра», друг мети,

О, мій швидкий літак!

 

Як лютий змій, ти в небі ледь,

Б’єш в крила та в хвости,

Ш’єш «фоккерів» броню та твердь,

Приносиш незворотну смерть

Незваним гостям ти.

 

Але як падати в вогні

Примусить ворог нас,

Одне лиш бачиться мені:

Знайти його нам на землі

І там спалити враз.

 

Хай моє тіло згине там,

Щоб й ворогам сконать,

Але безсмертним стану сам,

Гастелло справі честь віддам –

Звитягу наближать.

 

Та моя віра, як граніт:

Мене твоя любов,

Коли іду я у політ,

Від куль і вогню захистить,

І в бій злечу я знов.

 

І повернуся в дім я свій

До тебе, до рідні.

Останній скоро буде бій,

Закінчить ворог свій розбій,

Прийде кінець війні.

 

Тоді вже травень буде, знай,

Я стану на поріг

Й скажу: «Кохана, зустрічай,

Цілуй та міцно обіймай,

Бо я любов зберіг!

 

Вір, що кохання я другим

У серці не знайшов,

А з милим образом твоїм,

Спасибі друзям бойовим,

Крізь всі фронти пройшов.

 

І от, на Батьківщині знов.

Привіт!» - Іван Богатирьов.