Книги с автографами Михаила Задорнова и Игоря Губермана
Подарки в багодарность за взносы на приобретение новой программы портала











Главная    Новости и объявления    Круглый стол    Лента рецензий    Ленты форумов    Обзоры и итоги конкурсов    Диалоги, дискуссии, обсуждения    Презентации книг    Cправочник писателей    Наши писатели: информация к размышлению    Избранные произведения    Литобъединения и союзы писателей    Литературные салоны, гостинные, студии, кафе    Kонкурсы и премии    Проекты критики    Новости Литературной сети    Журналы    Издательские проекты    Издать книгу   
Главный вопрос на сегодня
О новой программе для нашего портала.
Буфет. Истории
за нашим столом
1 июня - международный день защиты детей.
Лучшие рассказчики
в нашем Буфете
Конкурсы на призы Литературного фонда имени Сергея Есенина
Литературный конкурс "Рассвет"
Английский Клуб
Положение о Клубе
Зал Прозы
Зал Поэзии
Английская дуэль
Вход для авторов
Логин:
Пароль:
Запомнить меня
Забыли пароль?
Сделать стартовой
Добавить в избранное
Наши авторы
Знакомьтесь: нашего полку прибыло!
Первые шаги на портале
Правила портала
Размышления
о литературном труде
Новости и объявления
Блиц-конкурсы
Тема недели
Диалоги, дискуссии, обсуждения
С днем рождения!
Клуб мудрецов
Наши Бенефисы
Книга предложений
Писатели России
Центральный ФО
Москва и область
Рязанская область
Липецкая область
Тамбовская область
Белгородская область
Курская область
Ивановская область
Ярославская область
Калужская область
Воронежская область
Костромская область
Тверская область
Оровская область
Смоленская область
Тульская область
Северо-Западный ФО
Санкт-Петербург и Ленинградская область
Мурманская область
Архангельская область
Калининградская область
Республика Карелия
Вологодская область
Псковская область
Новгородская область
Приволжский ФО
Cаратовская область
Cамарская область
Республика Мордовия
Республика Татарстан
Республика Удмуртия
Нижегородская область
Ульяновская область
Республика Башкирия
Пермский Край
Оренбурская область
Южный ФО
Ростовская область
Краснодарский край
Волгоградская область
Республика Адыгея
Астраханская область
Город Севастополь
Республика Крым
Донецкая народная республика
Луганская народная республика
Северо-Кавказский ФО
Северная Осетия Алания
Республика Дагестан
Ставропольский край
Уральский ФО
Cвердловская область
Тюменская область
Челябинская область
Курганская область
Сибирский ФО
Республика Алтай
Алтайcкий край
Республика Хакассия
Красноярский край
Омская область
Кемеровская область
Иркутская область
Новосибирская область
Томская область
Дальневосточный ФО
Магаданская область
Приморский край
Cахалинская область
Писатели Зарубежья
Писатели Украины
Писатели Белоруссии
Писатели Молдавии
Писатели Азербайджана
Писатели Казахстана
Писатели Узбекистана
Писатели Германии
Писатели Франции
Писатели Болгарии
Писатели Испании
Писатели Литвы
Писатели Латвии
Писатели Финляндии
Писатели Израиля
Писатели США
Писатели Канады
Положение о баллах как условных расчетных единицах
Реклама

логотип оплаты

Конструктор визуальных новелл.
Произведение
Жанр: Проза для детейАвтор: Ручинский Олег
Объем: 17716 [ символов ]
Странный случай на снежном поле (украинский перевод).
Дивний випадок на сніговому полі.
 
Олег Ручинський
Редактор - Таміла Тарасенко
 
Розділ 1.
Січень
.
Лісові засніжені дерева іскрилися у ранкових сонячних променях.
На даху хатинки, вкритої пухнастою шапкою снігу, що нападав за ніч, визирав чорний димар. Із нього рівненьким стовпчиком у гору підіймався білий димок.
Це снідали наші добрі знайомі - детективи Лис Борис та Папуга Галактіон.
У справжній пічці весело тріскотіли справжні соснові полінця. Із радіоприймача тихо лунала приємна мелодія, яку транслювала міжзоряна радіостанція.
Детективи із апетитом смакували пиріжками із журавлиною, запиваючи їх гарячим чаєм із медом.
- Борисе, - порушив «апетитне» мовчання Галактіон, - Я учора зробив наукове відкриття!
- Ти б краще учора свою частину прибирання до кінця зробив! – Лис Борис присунув до себе банку з медом, - Чому квіти не политі?
- Борисе! Не чіпляйся до вченого птаха! Поллю…
- Ну, й що це за відкриття таке?
- Можу довести, що у тебе всередині знаходяться тварини! – солідно виголосив Папуга.
- Це що за нісенітниці? Чи ти забув, що в нашому лісі… Та що там у лісі, на нашій планеті
звірі давно вже не їдять одне одного! Земна наука зробила Великий скачок у харчовій промисловості.
- Дилетантське мислення! – гордо відповів Папуга, - Усе у світі складається із атомів! Навіть Лис Борис!
- Це відомо кожному малому. У чому ж відкриття?
- Атом під мікроскопом виглядає як хмаринка. А якщо у світі усе відносно, я стверджую, що ця хмаринка – Усесвіт! Отже, у ньому є свої галактики, зірки, планети. А на цих планетах мешкають різноманітні рідкісні тварини. А звідси витікає що?
- Що?
- Що наш Лис Борис –це велетенське вмістилище мілліардів - мілліардів галактик, зірок, планет і тварин! – Папуга присунув до себе банку з медом, - От такий я - вчений птах!
Несподівано їхню розмову увірвав телефонний дзвінок, що пролунав за вікном. Лис Борис здивовано визирнув на вулицю. Телефонний дзеленчання, схоже, лунало із бджолиного сарайчика.
- Слухай-но, вчений пташе, а чого це наш телефон у бджіл? – здивовано запитав Лис.
- Та тому, що ми завели бджіл, - відповів Папуга, уписуючи медок… І раптом згадав, що вчора забув телефон у бджолиному сарайчику! – Ну, ти ж сам говорив, що порядок має бути ідеальним! – вигукнув Папуга перше, що спало на думку, - Так що щільниковий телефон у бджолиних щільниках… ідеальний порядок!
- Так піди і принеси його! – посміхнувся Лис і відсунув від Папуги банку з медом.
- От і наводь після цього порядок! – настовбурчив пір’я Папуга.
Галактіон зовсім не бажав здійснювати ранкову прогулянку глибоким снігом. Та що поробиш? Бурмочучи щось про порядок та безлад, він, підвівшись з-за столу, заплигнув у валянки і накинувши на себе жовтеньку шубку з капюшоном, вийшов із хатинки.
Лис Борис сьорбнув чайку і знову посміхнувся, дивлячись у віконце, як невдоволений Галактіон протоптує стежинку до бджолиного сарайчика.
Потім лис підвівся, підійшов до грубки і приклав лапи до теплого димаря.
Нарешті за спиною Лиса рипнули двері. Він повернувся. На порозі стояв сніговий ком, стискаючи у крильці телефон, що настійливо дзеленчав.
- Як сніжок? – іщ іронією запитав Лис Борис.
- М’якенький. Мені сподобалося, - не здаючись, відповів «сніговий ком».
- Так може, потім віднесеш телефон назад?
- Ні вже, шефе! – швиденько відгукнувся Папуга, струшуючи налиплий сніг. – А то ще бджоли покусають, - і додав про себе: «Із шефом жарти погані. Так увесь день можена у снігу проборсатися…»
І Папуга мовчки простягнув Лису телефон, що продовжував дзеленчати.
Лис взяв слухавку.
- Ну, і чого це він перемащений медом?! – Лис Борис витягнув із кишені джинсів універсально-витиральну хусточку.
- Я хотів дізнатися, що роблять бджоли взимку… Ну, й там його забув… У вулику…
- Сплять бджоли взимку! – відповів відомий детектив і швиденько телефон від меду, увімкнув з’єднання, - Лис Борис слухає… Доброго ранку… Як це?.. Не може бути!... Звичайно, буду чекати!
Лис вимкнув телефон.
- Галактику, зараз до нас у хатинку завітає Олень.
- Олень? – Папуга подумав і захихотів: - Не завітає!
- Чого це?
- А в нього роги в наші двері не пролізуть!
Лис підійшов до вхідних дверей, оглянув їх і прикинув лапами розміри:
- Нічого, голову поверне і пролізуть…
 
Розділ 2.
 
Не минуло і п’яти хвилин, як у хатинці задзеленчав двірний дзвіночок.
- Відчини, Галактику, це – Олень, - попрохав Борис, що саме читав за робочим столом.
 
- А мені здається, що краще Вам, шефе, - відповів Галактіон, захопившись комп’ютерною грою. – Направляти роги – справа серйозна…
Лис, усміхнувшись, встав із-за столу, підійшов до дверей і відчинив.
На порозі стояв Благородний Олень.
- Доброго ранку! – сказав Олень. – Ви дозволите увійти?
- Так-так, звичайно! – відповів Лис Борис.
Він відійшов на кілька кроків у бік і з цікавістю почав спостерігати, як Олень примудриться потрапити у хатинку з такими великими рогами.
Та для Оленя це не становило великих труднощів. Видно, він давно звик справлятися із такими незручностями.
Олень зграбно повертів головою і вже за мить увійшов.
Лис Борис причинив за ним двері.
- Чай з медом будете? – запитав він.
- І пиріжки!!! – не відриваючись від екрану, гукнув Папуга.
- Дякую, - легенько покрутив головою гість,- Ми вже поснідали.
- Що ж, розповідайте, що трапилося? – відомий детектив схрестив лапи на грудях.
- Випадок дуже дивний… - почав Олень, - Ви не повірите! Я сам спочатку не вірив…
- Ми звикли до дивовиж! – відгукнувся Галактіон, - От я вчора зазирнув у бджолиний вулик, а бджоли не те, що не покусали, навіть не злетіли. Так тільки, крильцями тріпочуть… Хочете, розповім, як вони крильцями тріпочуть?
- Про це ми з тобою поговоримо пізніше, - відповів Лис, - Слухаємо Вас далі, шановний Оленю.
- Зимою, як вам відомо, нам, копитним, важко знайти природній корм. Тому час від часу я посилаю свого сина до Залісного торгівельного центру за зеленою травичкою.
І от сьогодні рано-вранці він повернувся без нічого. Та не це головне! Син прибіг сам не свій і почав розповідати про неймовірні речі! Він сказав, що за ним на Широкому полі, котре біля нашого Лісу, погнався наш Вовк-Одинак! Син почав переконувати, що Вовк хотів напасти на нього! І лише завдяки тому, що він скину із спини мішок із травою, йому пощастило врятуватися!
Лис Борис від подиву впер лапи в боки:
- Що за нісенітниця! – сказав він, - звіри в нашому лісі не нападають один на одного! Та й у торгівельному центрі для Вовків усе є!
- Мабуть, сьогодні соєву крільчатину не завезли, - із гумором вставив Папуга.
- Галактіоне! Як на мене, тут не до сміху, - і лис знову звернувся до Оленя: - Може, Молодий Олень щось переплутав?! Може, Вовк просто пробігав повз нього у своїх справах?
- Я теж про це подумав, - кивнув головою Олень, - І тому тут же побіг за тим же маршрутом.
- Мішок з травою валявся? – запитав Лис.
- Ні, але сніг у тому місці був прим’ятий. Та й крім слідів сина, дійсно, неподалік були і сліди вовка. У нас, оленів, на них історична пам'ять.
- Нічого собі справи… І куди ж могла дітися трава? – похитав головою Лис, - Бути такого не може, щоб наш Вовк перетворився на дикого звіра. Я ж його нещодавно бачив… І все ж я думаю, що це – випадковість. Перетнулися стежки, от і примарилося…
- Може, сину і примарилося, але ж я – дорослий Олень! Я ж пішов до Торгівельного центру і знову купив трави. І щоб ви думали?! На зворотному шляху, на тому ж Широкому полі, за мною дійсно погнався Вовк!
- Наш Вовк збожеволів! – зробив висновок Папуга.
- Сам не знаю чому, але я теж почав тікати від нього з усіх ніг! Коли ж підбіг до лісу - озирнувся. Вовк уже був поряд. Його очі палали тваринною дикістю! А із пащі йшла піна! Ледь заховався за деревами…
Лис підійшов до робочого столу, сів за нього і замислився.
Олень і Папуга мовчали, не насмілюючись заважати відомому детективу.
- Мені треба оглянути це поле, - нарешті мовив Лис Борис.
- Шефе! Так там же снігу по грудку! – показав на собі Папуга, котрому ця ідея зовсім не сподобалася, - О, придумав! – знайшовся він, - А давайте подивимось на Широке поле в комп’ютері! Там же є топографічна карта! І вигляд згори теж повинен бути…
- Якраз це мені і потрібно, - Лис Борис підійшов до комп’ютерного столика. Туди ж підійшов і Олень.
Галактіон швиденько вимкнув свою стрілялку. Натиснувши кілька клавіш, він увійшов до Інтернету.
- Ось воно, це поле! – задоволений собою, повідомив Папуга, - Вигляд згори!
Лис Борис уважно оглянув малюнок на моніторі.
- А оце що за два стовпчики посередині? – показав він лапою.
- Це високий пеньок і столітній розлогий дуб, що стоїть самотою, - пояснив Олень.
- Як вдало вони стоять… Зовсім поряд… - потер лапи відомий детектив, - Завтра, шановний Оленю, Ви знову підете до Торгівельного центру…
- Але зеленої трави нам поки що вистачить… Я ж приніс…
- Трава тут ні до чого. Ви побудете трохи у Центрі і повернетесь тою ж дорогою, що й сьогодні…
- А якщо за мною знову поженеться Вовк?!
- А це вже наша справа, - упевнено відповів Лис Борис, - Головне, щоб Ви пробігли між деревом та пнем.
- Борисе, - почухав чубчик Галактіон, - Може поясниш свій задум?
- Поясню пізніше, - відповів Лис, - Треба ще над дечим поміркувати… Та назавтра нам знадобляться мотузки, ножиці… Галактику! Пам’ятаєш, у нас була риболовна сітка?..
- Це та, яку ми конфіскували у браконьєрів у сузір’ї Риб?
- Та сама!
- Так вона ж у бджолиному сарайчику!
- Принеси, будь-ласка!
- Так там же снігу по грудки!
- Ти маєш рацію, детективе Галактіоне, праця детектива нелегка…
 
Розділ 3.
Рано-вранці наступного дня бадьорий Лис Борис будив Галактіона:
- Галактику, вставай… Галактику, вставай… Вставай, помічнику!.. На роботу час!.
Папуга ледь розплющив сонні оченята. Перед ним стояв шеф у білому комбінезоні.
- Шефе, - пробурмотів Галактіон, - У нас сьогодні показ комбінезонних мод?
Лис Борис посміхнувся:
- Уставай, пташе, а то Вовка покличу.
Після цих слів сон у папуги відразу зник. Йому так півночі ввижалися вовчі морди.
Папуга підвівся із диванчика:
- Борисе, а навіщо ти начепив на себе цей комбінезон? У нас же є чудові шуби із Сніжної планети.
- Потім побачиш, - хитро примружився Лис.
- Дійсно, якщо Ви тоді не сказали, навіщо купили комбінезон, чи варто було чекати зараз іншої відповіді.
- Швидко вмивайся, зодягайся! На столі твій пиріжок із чаєм. Тільки не затягуй із сніданком!
- Борисе, - захихотів Папуга, - Сподіваюся, мені не доведеться закутуватися у біле простирадло? Адже у мене нема такого розкішного доісторичного комбінезону, як у тебе!
- А він тобі і не потрібен, - Лис Борис розчинив дверці шафи, де зберігалися старі речі, - Ти зодягнеш ось цю сіреньку шубку.
- Мені ходити у цьому лахмітті?! – обурився Папуга, - Та мене ж кури засміють!
 
Розділ 4.
 
Через деякий час Лис Борис у білому комбінезоні та Папуга Галактіон у сірій шубці підійшли до розлогого дуба на Широкому полі.
Лис поглянув на годинник:
- Треба поспішати. От-от надійде Олень.
Лис витяг із сумки мотузку. Один край він прив’язав до високого пня. Потім простяг мотузку до дерева і прикидав її снігом. Другий край він завів за дерево.
- Будемо грати у велику скакалку? – спостерігаючи за діями шефа, запитав Галактіон.
Із лісу вийшов Благородний Олень. Він підійшов до детективів і привітався. Ті поздоровкалися у відповідь.
- А зараз, - звернувся Лис до Оленя, - робіть, як я вчора казав: йдіть до Торгівельного Центру. Прогуляйтесь по ньому хвилин десять і не поспішаючи повертайтеся назад. І головне! Щоб не трапилося, Ви повинні пробігти між цим пнем і дубом!
Олень ствердно хитнув головою і попрямував до Центру.
Лис витяг із сумки сітку для рибної ловлі:
- А ти, Галактику, бери цю сітку і лізь на дуб.
У Папуги від подиву розтулився дзьоб:
- Шефе, - нерозбірливо протягнув він, - Я що, на дубі буду рибу ловити? Та ж на нашій планеті ловити рибу заборонено… Навіть на дубі…
- Не пустуй, помічнику, а слухай мене уважно…
І відомий детектив виклав йому план дій.
 
Розділ 5.
 
- Галактику, ну як ти там, на дереві?
- Чудово! Відчуваю себе гордим орлом!
- Дивися, сам у сітці не заплутайся, гордий орел!
- Горду пташку сіткою не злякаєш!
- Так, тихіше, пташе, - Лис миттєво ковзнув за дуб, - Он бачиш, Олень повертається…
- Гарно повертається… На те він і Олень! Тварина благородна…
- Ти б поменше торохтів… Сам-то Оленя бачиш?
- Темна гірка на білому снігу!
Лис згадав, що Папуги погано бачать далекі предмети.
- Тоді пригодуйся! Розв’язка вже близько…
Тим часом Благородний Олень не поспішаючи наближався до детективів. Раптом ніби з-під снігу вискочив Вовк-Одинак! Із загрозливим риканням він кинувся за Оленем1
Олень озирнувся, здригнувся і з усіх ніг понісся полем.
Відстань між ними повільно скорочувалася… Та, незважаючи на жах, Олень не забув настанов відомого детектива!
І от він вже промайнув між високим пнем і розлогим дубом. Слідом за ним у ці ж природні ворота вскочив Вовк-Одинак.
У ту ж мить Лис Борис натягнув мотузку. Вона піднялась і Вовк клубком покатився по снігу.
- Галактику! – наказав Лис, - Кидай сітку!
Відповідно до плану, Папуга скинув шубку і тяжко випурхнув із вершечка дуба. Підлетівши до Вовка, що не рухаючись простягся на снігу, кинув на нього сітку. Вона огорнула Вовка парашутиком . Вовк-Одинак скочив, але уц ту ж мить заплутався у сітці і знову впав у сніг.
І у цю ж мить у декілька стрибків до нього підлетів Лис Борис. Він вхопив сітку і затяг її
більш туго.
- Що це?! Що це?! Що відбувається?! – завив нічого не розуміючий Вовк.
- Ви що, вирішили озвіріти?! – суворо запитав Галактіон, який вже спустився на сніг.
- Нічого я не вирішив! – відповів Вовк, зовсім збитий з пантелику. Він так сильно заплутався у сітці, що ледь міг поворухнутися.
- Ви що, вирішили деградувати?! – не заспокоювався Папуга.
- Що-що я вирішив? – ошелешено перепитав вовк.
- можна подумати, що Ви не знаєте, що наш Ліс відзначений Тваринним співтовариством перехідним кубком за зразкову поведінку!
- Добре, Галактику, заспокойся, - втрутився Лис Борис і суворо запитав у Вовка, - Ви навіщо переслідували Оленя? Відповідайте!
- Розплутайте мене! Я ні в чому не винен!
- Спершу Ви нам розповісте, що значать ці Ваші оленячі погоні! А там видно буде, що з Вами далі робити.
- Так-так, - згодився задиханий Олень, що обережно наблизився до місця події.
Вовк-Одинак зрозумів, що іншого виходу немає і почав розповідати.
- Добре, - згодився він, - тільки нікому не розповідайте! Це - сюрприз для нашого Лісу!
- Це ми вже помітили, - похитав головою відомий детектив.
- Зачекайте! Не розповідайте!- раптом вигукнув Папуга.
- Так розповідати чи не розповідати? – перепитав Вовк.
- Та я тільки на дуб за шубою зганяю! Не травень надворі. Холодно!
 
Розділ 6.
 
- Справа в тому, - заговорив Вовк, коли Папуга повернувся вже у шубі, - Що я виграв кастинг на головну роль в новому історичному фільмі.
- Що таке кастинг? – запитав Олень.
- Це конкурс такий! – пояснив Лис Борис.
- Конкурс краси! – тоном знавця додав Галактіон, - Ну, чи всього, що пов’язане із красою. Ось я одного разу записався на кастинг телепередачі «Розправимо ж крила»!..
- Галактику! Потім розправиш крила! – увірвав його Лис, - Розповідайте далі.
- Головний режисер цього фільму, - продовжив Вовк, - Відомий Заєць Євлампій!
- Нічого собі! – вигукнув Галактіон, - Сам Євлампій!
- У цьому фільмі є епізод, як у доісторичні часи Вовк переслідує Оленя. ЙІ євлампій наказав мені тренуватися!
- То й сказали б про це Оленю, - здивувався Лис, - невже б Благородний олень відмовив Вам у цьому проханні!
- Звісно б, не відмовив! – погодився Олень.
- Я говорив про це із Зайцем. Але він суворо наказав не робити цього! Інакше, мовляв, сцена не буде скидатися на реальність! От я і переслідую Оленів… В образ входжу… Так Заєць наказав!
- Так, - задумливо мовив відомий детектив, - Творчі особистості – дивні звірі…
- І що ми тепер будемо робити? – стиснув плечиками Галактіон.
- А зробимо ми так, - сказав Лис, - Галактику, ось тобі ножиці, звільниш від сітки Вовка. А я провідаю нашого кінорежисера. Де, Ви кажете, він зупинився?
- Готель. Біля Залісного торгівельного центру. Номер люкс!
- Толі я побіг…
- Почекайте, шановний Лисе Борисе! – зупинив його Благородний Олень, - Від усіх Оленів нашого Лісу хочу висловити Вам подяку! Адже Ви позбавили нас такого страху…
- Нема за що, - скромно відказав Лис, - Просто ми із Галактіоном виконали свою роботу. А зараз дозвольте відкланятися… Галактику! Чого стоїш! Ножиці діставай…
 
Розділ 7.
 
Минуло два тижні.
Детективи вже почали забувати цей випадок на Широкому полі. Та одного разу задзвонив телефон.
- Лис Борис слухає, - взяв слухавку відомий детектив, - Так… Доброго дня… Дуже приємно… Дякую… Ми просто виконали свою роботу… Звичайно… Обов’язково увімкнемо!
Поклавши слухавку, Лис попросив Папугу:
- Ну ж бо, Галактику, увімкни телевізор!
- Та набридли вже ці реаліті-шоу! – відгукнувся із свого диванчика Папуга.
- Увімкни-увімкни! Канал - «Кіномистецтво»
Папуга знехотя підвівся із диванчика і, підійшов до телевізора, натиснув кнопки.
- А зараз, - почувся з екрану урочистий голос Ведучого, - Дозвольте відрекомендувати вам переможців у номінаціях «Найкращий історичний фільм» та «Найкращий актор Усесвіту»! Це – представники планети Земля – кінорежисер Заєць Євлампій та актор – Вовк-Одинак!
- Нічого собі1 – Папуга аж підлетів від подиву.
На сцену підіймалися Вовк-Одинак, що аж сяяв усміхом, і весь в бинтах режисер Заєць.
- До речі, Борисе, забув спитати: а навіщо ти тоді бігав у готель до Зайця?
- Я дав йому координати планети, де звірі ще не досягли цивілізації. Це планета Диких Джунглів. Хай там тренуються…
Папуга захихотів:
- Так це тому відомий режисер увесь у бинтах?!
- Таке воно інколи – справжнє мистецтво…
Copyright: Ручинский Олег, 2008
Свидетельство о публикации №191578
ДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 12.12.2008 16:12

Зарегистрируйтесь, чтобы оставить рецензию или проголосовать.

Рецензии
Сеня Уставший[ 26.12.2008 ]
   Вот оно! Супер! Вот, один из моментов, когда нравится мне украинский язык! Хорошо! Класс!
Мила Адато[ 28.01.2009 ]
   Менi дуже сподобалось. Але не зустрiчала в укр. мовi "іскрилися ".
   Мiлаша

Устав, Положения, документы для приема
Билеты МСП
Форум для членов МСП
Состав МСП
"Новый Современник"
Планета Рать
Региональные отделения МСП
"Новый Современник"
Литературные объединения МСП
"Новый Современник"
Льготы для членов МСП
"Новый Современник"
Реквизиты и способы оплаты по МСП, издательству и порталу
Организация конкурсов и рейтинги
Литературные объединения
Литературные организации и проекты по регионам России

Как стать автором книги всего за 100 слов
Положение о проекте
Общий форум проекта