Падолистом засипало літа руїни, Листопад обезлюднів і вимерз Тільки бачить душа - на моїй Україні Тут і там проростають озимі Десь і я серед них - мов прокинулась воля - Вітер дужчає, ближчає небо - Наче потом із тіла, з дідівського поля Проступаю мільйонами стебел Низькі хмари похмуро пливуть із-за Дону, Вітер шарпає поли туману Скоро біла цариця перейде кордони Видноколо застелить снігами Може, є ще краї де морозів не знають - Ми не прагнемо раю від раю Ми зростемо лиш тут. Це ж бо наша Україна. Нам цю долю Всевишній украяв. Хай зима скаженіє - не зроним сльози ми, Не погорбляться наші рамена Нам земля допоможе прожити цю зиму, Укріпить, молодих та зелених, А щоб в випите серце не вкралася ніга, Щоб у вірш не пробралася проза, Я прошу у зими не глибокого снігу - Злого вітру і лютих морозів. Я душею злечу до небесної сині, Щоб окинути поглядом цілу країну: Скільки бачить душа - на моїй Україні Зеленіють озимі | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
