"Йшли літа... і самотність з літами росла..."(О.Олесь)

 

Стара кухня. Шафи без дверцят і червоний "Raid". Таргани - такі ж домашні тварини, як і руда персидська кішка.

"I will always love you", - лунає знадвору. Неправда, тільки до ранку. Дівчинко, не дивись так у його очі - ніч мине, і він не згадає, як тебе звати. Він вже не пам'ятає цього, просто пісня ще не скінчилась, і ви танцюєте.

Зорі ще нікого не зігріли. Хтось безсердечний вигадав цю казку, щоб потім розбити.

Щастя - химерна штука.

Що з того, що шафи не мають дверцят, а стіни - кольору?!

Пачка з-під цигарок пуста, і це погано. Саме зараз вона була б дуже доречна нерозпечатаною.

За раму старої картини запхано глянцеву Богородицю... а хоч би й золоту?! Не місце, не час. Ніхто не спитає в душі, чи не вмерло джерело живої води.

Вночі - сплять, вдень - працюють. А живуть?! Хто й не живе. Біль розриває зсередини. Волає на весь світ. Та хіба ж спитають, що йому?

Випити свою чашу до дна й піти. В кожного своя чаша. А самотність - одна.

8 липня 2005р.

 

------------

 

"Шли годы... и одиночество с годами росло..."(А.Олесь)

 

Старая кухня. Шкафы без дверок и красный "Raid". Тараканы - такие же домашние животные, как и рыжая персидская кошка.

"I will always love you", - доносится с улицы. Неправда, только до утра. Девочка, не смотри так в его глаза - ночь пройдет, и он не вспомнит, как тебя зовут. Он уже не помнит этого, просто музыка ещё не закончилась и вы танцуете.

Звёзды ещё никого не согрели. Кто-то бессердечный придумал эту сказку, чтобы разбить.

Счастье - призрачная штука.

Что с того, что у шкафов нет дверок, а у стен - цвета?!

Пачка из-под сигарет пуста, и это плохо. Именно сейчас она была бы очень кстати нераспечатанной.

За раму старой картины запихана глянцевая Богородица... а хоть бы и золотая?! Не место, не время. Никто не спросит у души, не иссяк ли осточник живой воды.

Ночью - спят, днём - работают. А живут?! Кто и не живёт. Боль разрывает изнутри. Кричит на весь мир. Да разве спросят, что ей?

Випить свою чашу до дна и уйти. У каждого своя чаша. А одиночество - одно.

8 июля 2005г.