На спомин матусі. Tриптiх . языке. Перевод на укр. Василя Ганжара Из Триптиха Части 1-я и 2-я На матерей нельзя нам обижаться. Они нас любят больше, чем себя. Порою мамы могут не сдержаться И накричать, но это всё любя. По жизни нас хотят вести за ручку, Да так, чтоб не ушиблись невзначай. Не обижайся, получая взбучку. Скажи себе: «На маму не серчай!» *** Она останется со мной Светом, воздухом, водой. Она утешит и поймёт... Она как облака полёт - Не дотянуться, Не достать. Лишь в снах ко мне приходит мать. И с нею долгий диалог Ведётся каждый миг... Мои слова ей не слышны? И бесполезен крик? Нет! Слышит! Помнит. И ведёт по жизни. Как и прежде. Чтоб не споткнулась в трудный час, Чтоб не теряла я надежды. И только ближе, чем была, Становится с годами. Размолвки, мелочность обид Сжигает время, память. Переклад на укр. Василь Ганжар На спомин матусі. Tриптiх. частина перша та друга На матерів не треба ображатись. Вони ж нас люблять більше, ніж себе. А наші витівки нелегко їм сприймати. Щоб не нагримати, не стримавши себе. Їм радісно тримати нас за руку І тяжко, якщо з нами щось не так. Не ображайтесь за її жорстку науку- Це ж материнської любові знак. * * * Вона залишиться зі мною Повітрям, світлом і водою, Вона утішить і збагне, Хоч як хмаринка промайне. Та сил немає дотягнутись І дістати. Бо лиш ві сні приходить мати. І тільки з нею кожну мить Без слів я зможу говорить. Чи тож воне мене почує? І глухне мій даремно крик? Та ні ж бо! Чує! Пам`ятає! Веде мене, оберігає! Щоб не спіткнулась я в події Та не утратила надії. І тільки ближче може стати Мені моя померла мати. Незлагоди, мізерність кривд , Щоб пам`яті вогонь спалив. * * * | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
