Алішер Навої! М'яким пухом Земля... Доброту мудрих слів бачить світла в нас пам'ять. Поліглотів, наук поетична сім'я. Меценат для творців в забуття вік не кане. Алішер Навої псевдонімом дзвенить. Мелодійний гра сенс золотою струною. Задум, крила! Дивись, як чарує зеніт через поклики хмар, що летять стороною! Алішер Навої. Дідуся-тезки сон. Вічно в Ханаці він потаємно таджицькій. Лео я, неба син, німцям то – Гімельзон. Туркестанський самум на погон наложився. Алішер Навої! Весь Союз залучу. Рідні ми, Самарканд! Провидіння звершило. Облетів цілий світ. В музикальність злечу, щоб місцевим всміхнувсь милий згадкою Шиллер. |