Тарасове життя -1- Очі блакитні. Біленька чуприна. Бідна й залатана сива свитина. Там, в буряні, хлопчення гірко плаче, Слізьми вмиваючись, світу не бачить. Доля сирітська – тягар для дитини. Важко залишитись їй без родини. Всі попихають, усі обминають, Очі від неї йдучи відвертають. Тільки і втіхи, що небо високе. Верби зелені і поле широке. Там, в буряні, де ніхто не турбує Бідний Тарасик хатинки малює. Аркуш паперу. На нім бузинові Річка, садочок, поля волошкові. Любить Тарас над усе малювати Рідне село, стару батьківську хату. Дав Бог талану – не дав лише долі. Вік не діждати кріпацької волі. Вічно у наймах Тарасу служити, Руки маленькі на пана трудити - Виросте з тебе, мій сину пропащий, - Геній, або ж превелике ледащо, - Батько покійний не раз так казали. Так воно й було. І так воно й стало. -2- Час пролітав швидкоплинно в роботі. Ріс наш Тарас і зростали турботи. Ось вже й тринадцять йому проминуло. Спокою серце так й не відчуло. Добрий Тарас за людей вболіває, Як помогти тільки їм він не знає. Бідні селяни в кріпацтві страждають, В світ цей приходять, живуть, помирають. Тягне ярмо, гне людину додолу, Скоро залишить і босу, і голу. Важко страждають в кріпацтві селяни. Боже, коли ж час щасливий настане? -3- Служить Тарас козачком в Енгельгарда – Праця і мідного гроша не варта. В Києві, в Вільно юнак побував, З паном в обозі дороги долав. От Петербург. Знов Шевченко малює. Місто прекрасне бентежить, хвилює. Вигідно власного маляра мати – Вирішив пан у науку віддати. Зранку навчання Шевченко мурштрує, В Літнім саду у ночі він малює. Якось скульптуру писав там Шевченко. Витвір мистецтва побачив Сошенко. Зустріч життя юнакові змінила, Вогник надії в душі запалила. -4- Юний талант з кожним днем виростає, Погляди славних людей привертає. Друзі відомі з кріпацтва звільнити Хочуть Шевченка. Та як ж це зробити? Згідний Брюлов посприяти Тарасу, Гарну картину він створює зразу. На розпродажі портрет розіграли. Волю купили. Шевченкові дали. Ось він і вільний. Аж серце вирує. Вірші складає, картини малює. Вміння, яке в глибині заховалось, В світ цей як світло нарешті ввірвалось. -5- Пише Тарас про кріпацтво і волю, Бідних селян і їх зламані долі. Несправедливість поета хвилює, Що на землі повсякчас торжествує. Вірші, мов думка, так швидко зринають, Поглядом чистим і сумом вражають. Збірка «Кобзар» - це Тарасові мрії, Туга і відчай, біль і надія. Твори прекрасні людей схвилювали, Радість і світло усім дарували. Збірка мала, але в ній правди сила В серці вогонь боротьби запалила. Знають Шевченка тепер усі люди, Вірші його вже читають усюди. Велич і слава. А очі все плачуть. Тягне додому – Вкраїну побачить. -6- Рідне село. Все знайоме до болю. Хоч в далечінь простелилася доля, Знову Тарас до домівки вернувся, Бідних і щирих людей не забувся. Все дороге. Все тут серденьку миле – Небо блакитне, повітря п’янливе. Дихати легше у рідних просторах, Ніж у тісних і вузьких коридорах. Бачить Шевченко, як люди страждають, Як порятунку у Бога благають. Все, як колись, у селі залишилось, Зовсім життя кріпаків не змінилось. І так кругом, так по всій Україні. Щастя не знайдеш у бідній родині. Щедрий Тарас за людей вболіває, Як помогти їм, сердешний, не знає. Знову свою покида Батьківщину, Сльози з очей від жалю так і линуть: - Я із тобою в думках, Україно, - Завжди залишусь, моя солов’їна! -7- Думи сумні світлий розум обсіли, Вірші у світ як птахи полетіли. В них та печаль, яка душу з’їдала, І над усе Кобзаря турбувала. Вірші, поеми – то заклик до бою, В них тихий сум поселивсь з боротьбою. Слово палке не для всіх було втішним, Дехто вважав, що поезія грішна. Руки Кобзарю надовго зв’язали, Грізні тирани у далеч заслали. Думали, зможуть заборонити Вірші назавжди прекрасні творити. Важко далеко від рідного дому, Чув поет слабість велику і втому. Та не зламати нікому Тараса – Десять літ стали як пройденна траса. Тюрьми, арешти здоров’я зірвали. Твори ж великі з пера виринали. Славне життя помаленьку згасало, Скоро Тараса на світі не стало... Ні! Він живий! Це лиш серце спинилось – В наших серцях назавжди залишилось! Твори Шевченка безсмертні, величні. Завжди як пісня звучать мелодично. Жити в віках буде батьківське слово, Щира і рідна Шевченківська мова! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
