Книги с автографами Михаила Задорнова и Игоря Губермана
Подарки в багодарность за взносы на приобретение новой программы портала











Главная    Новости и объявления    Круглый стол    Лента рецензий    Ленты форумов    Обзоры и итоги конкурсов    Диалоги, дискуссии, обсуждения    Презентации книг    Cправочник писателей    Наши писатели: информация к размышлению    Избранные произведения    Литобъединения и союзы писателей    Литературные салоны, гостинные, студии, кафе    Kонкурсы и премии    Проекты критики    Новости Литературной сети    Журналы    Издательские проекты    Издать книгу   
Главный вопрос на сегодня
О новой программе для нашего портала.
Буфет. Истории
за нашим столом
1 июня - международный день защиты детей.
Лучшие рассказчики
в нашем Буфете
Конкурсы на призы Литературного фонда имени Сергея Есенина
Литературный конкурс "Рассвет"
Английский Клуб
Положение о Клубе
Зал Прозы
Зал Поэзии
Английская дуэль
Вход для авторов
Логин:
Пароль:
Запомнить меня
Забыли пароль?
Сделать стартовой
Добавить в избранное
Наши авторы
Знакомьтесь: нашего полку прибыло!
Первые шаги на портале
Правила портала
Размышления
о литературном труде
Новости и объявления
Блиц-конкурсы
Тема недели
Диалоги, дискуссии, обсуждения
С днем рождения!
Клуб мудрецов
Наши Бенефисы
Книга предложений
Писатели России
Центральный ФО
Москва и область
Рязанская область
Липецкая область
Тамбовская область
Белгородская область
Курская область
Ивановская область
Ярославская область
Калужская область
Воронежская область
Костромская область
Тверская область
Оровская область
Смоленская область
Тульская область
Северо-Западный ФО
Санкт-Петербург и Ленинградская область
Мурманская область
Архангельская область
Калининградская область
Республика Карелия
Вологодская область
Псковская область
Новгородская область
Приволжский ФО
Cаратовская область
Cамарская область
Республика Мордовия
Республика Татарстан
Республика Удмуртия
Нижегородская область
Ульяновская область
Республика Башкирия
Пермский Край
Оренбурская область
Южный ФО
Ростовская область
Краснодарский край
Волгоградская область
Республика Адыгея
Астраханская область
Город Севастополь
Республика Крым
Донецкая народная республика
Луганская народная республика
Северо-Кавказский ФО
Северная Осетия Алания
Республика Дагестан
Ставропольский край
Уральский ФО
Cвердловская область
Тюменская область
Челябинская область
Курганская область
Сибирский ФО
Республика Алтай
Алтайcкий край
Республика Хакассия
Красноярский край
Омская область
Кемеровская область
Иркутская область
Новосибирская область
Томская область
Дальневосточный ФО
Магаданская область
Приморский край
Cахалинская область
Писатели Зарубежья
Писатели Украины
Писатели Белоруссии
Писатели Молдавии
Писатели Азербайджана
Писатели Казахстана
Писатели Узбекистана
Писатели Германии
Писатели Франции
Писатели Болгарии
Писатели Испании
Писатели Литвы
Писатели Латвии
Писатели Финляндии
Писатели Израиля
Писатели США
Писатели Канады
Положение о баллах как условных расчетных единицах
Реклама

логотип оплаты

Конструктор визуальных новелл.
Произведение
Жанр: Просто о жизниАвтор: Валери Теп
Объем: 5540 [ символов ]
Протест (Проти Життя
Протест (Проти Життя)
 
Мене шукаеш?Не бійся,ти мене не бачиш,бо тут зовсім темно.Мій голос—підтвердження того,що я не плід твоеї уяви або фантазії.Ти прийшов,бо хочеш поговорити?Може знов повідаєш свою „Теорію ненависті і любові”,або здивуєш чимось новим...
--Мені здається,що я хворий,на мене постійно здивовано дивляться люди,які немов ренгени пронизують мене своїми гамма променями,залишаючи слід у пам*яті.
--Це досить цікаво,ти завжди дивуєш мене,а чому саме ,ти їх боїшся?
--Мені здається,що вони вміють читати мої думки і я що сили намагаюсь затулити рот й вуха руками,розуміючи,що все марно.Намагаюсь не думати,але не можу.Іноді,я відчуваю як вони дивляться на мене,якби ти тілько знала,вони поїдають мене,підпалюють своїми поглядами мою шкіру,яка починає пекти й боліти.
--Ти намагався зрозуміти їх?
--Так,але мені важко,бо я не вважаю себе людиною,правду кажучи я й так не людина.Напевно вони це відчувають;як собаки відчувають ворога,так і вони „чужого”.
--Як ви зрозуміли,що ви не людина?
--Це було не важко.Люди—це розумні тварини,яких створив Господь по своєму подобію,хоча сам Господь—надлюдина.Так,мене створив Бог,але, чому я не такий як усі?Людина—досконалий витвір мистецтва,який крім усього їй дарованого має почуття.Найголовніше з усіх людських почуттів—любов.Без неї не буде нічого.А я не вірю в любов,я холодний наче жаба,що сидить на болоті й чекає на прихід осені,зими,весни,літа,і на сам кінець смерті.Людина,яка не вірить в любов—не людина,людина,чиє серце заполонила ненависть—приречена на смерть.І знову аксіома...
--Ти ніколи не задумувавсь над тим,що відштовхуєш людей,ти ніби кольоровий персонаж,який здивувавши всесвіт,засумнівався у своїй спроможності здивувати світ.
--Так-так,я відомий і в мене не має часу на пусті балачки,я не маю бажання розмовляти з людьми,мені це не потрібно,до того ж я завжди у центрі уваги,а це дуже набридає.Ця слава,гроші,колись я мріяв про це,а тепер—не розумію чого хочу.
--Твої страждання пусті й досить банальні.ти—людина,яка не знає ціну тому,що має.Ти лицемір,саме так—лицемір.
--І ти кажеш це мені?хм...Ти як завжди права.Я лицемірна,егоістична,самозакохана людина.Одне знаю напевно—в цьому світі не можливо інакше.Якщо ти будеш слабким—тебе з*їдять.
--Чого тобі не вистачає?
--Я чекав на це запитання,довго готував відповідь,а тепер,нічого не можу сказати...В мене є все:тіло,душа,свобода,розум,гроші,та я все-одно не розумію,чому такий нещасний?
--Знаєш,твоя проблема в тому,що ти бачиш цей світ,але світ не бачить тебе.Погодься,важко побачити сіре на сірому.
--Це зовсім не так,я відомий,у мене є все і...
--Ні.Справа не в цьому,ти маєш все це,але,гадаєш,тебе помітять,коли будеш проходити по вулиці?Так,помітять...Я веду до того,що люди звикли бачити оболонку,ось чому вони дивляться на тебе як рентгени,звертають увагу на образ,одяг,та забувають головне:Не краса впливає на внутрішній світ людини,а внутрішній світ людини на красу.Ти мене розумієш?
--Намагаюсь.
--Якщо людина потворна,це не означає,що вона не красива.
--Але,до чого тут я?
--Ти гарний ззовні,але погодьтеся, душа не відповідає твоїй зовнішності.Ті люди,що проходять повз тебе,вдивляючись,бачать лише картину в якій не має душі,можливо вона і є,але вони цього не знають.
--Чому ж тоді я їх боюсь,постійно оглядаюсь і виглядаю збентежено?
--А,може,вони на тебе не дивляться,може це лише ваше бажаннязвернути на себе увагу?
--Ні,це не можливо.
--Ще й як можливо.
--Хоча,тобі краще знати.
--Ти нагадуєш мені” маленьку людину”,яка хоче,щоб її помітили,лізеш зі шкіри,прагнеш слави,видаєш книжки,і що маєш?—нічого.Тебе помічають і забувають,а твої книжки пиляться на поличці книжкового магазину, чекаючи на диво.
--Навіщо ти лізеш мені у душу?Мені й без тебе тяжко.
--Я лише хочу допомогти.
--Допомогти загнати мене в глухий кут,депресію?
--Без мене тобі не врятуватись.
--Чого це ти думаєш,що мене потрібно рятувати?
--Хто краще за мене знає тебе,врятує тебе?
--Я ненавиджу тебе і цей світ.
--Ні,ти любиш цей світ,бо для тебе ненависть -- любов.
--Я більше не можу.
--Мені тяжко від того,що я тебе розумію.
--я не хочу жити,мені не потрібно життя.!
--Тебе вже не врятувати.
Ви чули,знов той навіжений з 13 палати цілу ніч розмовляв.А ще кажуть ми хворі.
--Так-так дівчата,у чому справа,що це за скупчення у коридорі?
--Докторе,той з 13 палати цілу ніч на сам з собою розмовляв.
--А тобі чого,іди до себе,чи хочеш до ізолятора потрапити?
--Ні-ні,все добре,я вже пішла.
--Ну що голубчику,прокидайся,як самопочуття?
--Краще вмерти.
--От бачиш,тобі вже краще.Пішли на двір,я тебе проведу.Не встигла лікар отямитись,як пацієнт втік.Ловіть його,ловіть!!Он він...Та ні дурні,пізно,все ж таки втік.
Він бродив холодними вулицями.Самотній і чужий,ніби іноплонетянин приречений на страждання.В мокрій від дощу й снігу рубашці...Увесь змерз,дрижав,слухав стукіт своїх зубів.Там,за два кілометри миготіли вогні...Побачивши стару автозаправку—підійшов.
Поряд з будкою стояла повна каністра бензину,узявши їїв руки почав поливати себе з голови до ніг.Було тихо,ані душі.Тільки попереду шуміла об*їзна дорога,проводжаючи й зустрічаючи машини.Десь у сорочці він знайшоп запальничку,і підійшовши до дороги чиркнув нею,вмить запалавши синьо-помаранчевими кольорами.Він не відчував болю.Ішовши біля дороги вдивлявся у пролітаючі поміж нього машини.Палав і йшов,але його ніхто так і не помітив.
Вже світало,морозний вітер розвіяв гомін минулої ночі.Що це було,сон чи ілюзія,--вирішувати вам.Але більше його ніхто не бачив
Copyright: Валери Теп, 2010
Свидетельство о публикации №240729
ДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 07.03.2010 12:11

Зарегистрируйтесь, чтобы оставить рецензию или проголосовать.
Устав, Положения, документы для приема
Билеты МСП
Форум для членов МСП
Состав МСП
"Новый Современник"
Планета Рать
Региональные отделения МСП
"Новый Современник"
Литературные объединения МСП
"Новый Современник"
Льготы для членов МСП
"Новый Современник"
Реквизиты и способы оплаты по МСП, издательству и порталу
Организация конкурсов и рейтинги
Литературные объединения
Литературные организации и проекты по регионам России

Как стать автором книги всего за 100 слов
Положение о проекте
Общий форум проекта