Щоб оспівати електричку, Треба ритмів і рим. Війдіть в її казенне нутро І подивуйтеся, Чому таким суспільним звуком, Такою загальною піснею Зустрічає вас? Люди тиснуться, лізуть. Ви їх сприймаєте Ще далеко від вокзалу, Як промінчики Сонця західного. Бо приміські поїзди Розпускають проміння - Маси людей, Проміння темно-кромішні. Ці промені з землі До обдертих лавок липнуть. Чому ми бачимо лихо? Адже сюди пускають усіх. А порядок та акуратність - Це діло хазяйських рук - Зустрічаємо в домашньому затишку, Але не на вокзалі. Народ наш чи вірує У поїзди з комфортом? Ні. Він у думках вільний, Чого йому на поїзди жертвувати? Хоча вони встигли стати Чимсь щоденним і звичним нам з вами, Народ їми скористався, Обідрав і надписав матюками. Земляні вічні люди Вокзальними коридорами ллються. І ніякою естетикою Не замаскуєте їх суті. Людина - це звучить гордо, Адже гордість - джерело стану речей. Але людина - це звучить чорно, Бо з праху на хвилинку зчеплена. Ми сідаємо в електричку. Двері закрили. Свиснуто, рипнуто, Поїхали. Розвіявся штучний дух. На зміну йому ідуть Картини природи. Скромні і непідробні, Вони викликають думки Іншого масштабу, В яких глибина і висота. Згадую з глубокого дитинства. Мене бабця возила на автобусі В сусіднє село. Згадую прості хустинки, Одіж так само проста, І українське слово. Вони були до подиву чорними, Ці люди, радянські тоді. Над ними панувала старість, А я в дітях ходив. І зараз я дивлюсь на руки Селянки-старушки. Їх обдували вітрИ, Їх гартував труд. Ці руки, як віття дерев. Всі люди порізнені. Ця жінка - на боці смирення, І тим живе в Бозі. Чи не тому Пушкін любив Село і селян, Що вони покірно і бідно Відробляють прокляття? А ми - У складному місті. Наші мислі Там, де на стінці Висить картина. Життя в гОроді Має оправдання культури. І тільки так, Оправдання бібліотеки. Ні, не зникла вічність З лиця грішної землі. Я в цьому пересвідчуюсь, Коли бачу Людську річку, Що вокзалом лиється. Люди - це дорогоцінні поля, Куди кидаються зерна слів, Звідки линуть молИтви. Люди - це дорогоцінні поля, Де заховані перлини. 1997 г |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
