Ти ледь не танцюєш, ступаєш божественно та й понад колючим камінням буття. Ребро ти моє! Все б для тебе пожертвував! А втратити щастя – найбільша біда... В єдиній тобі – багатьох уособлення: і мати, й сестра, і дружина, й дочка. Ти вся – таїна в чарівному оздобленні. Ти муза: поезій від тебе чекать... Я бачу тебе, животворну, мадонною, що вмить перемінює свій колорит: гірка відчайдушно, стаєш ти медовою, собою возносиш мене в королі. Ти море, розбурхане вітром романтики: ніяк не напитись мені на віку. Вдихаю тебе – ти п'яниш ароматами, всю муку обрання стираєш в муку. З піднесеним голосом, сповнена музики... В тобі все співає, хвилює та гра. Якби в скутих межах ти бути не мусила – злетіла б на крилах – жагучих дарах! Жалкуєш: малюю в рожево-блакитному так само, як бачу – людина, не Бог... Тобі як богині моїй непохитною молитвою – віра, надія, любов. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
