Украiнi
Украiна, супутниця в долi,
Незабутня перлина моя,
Я тобi признаюсь у любовi
На заходi пiвденного дня.
Золотиi степи, як налитi,
Море, рiки, лiси i поля,
Жовте сонце у нiжнiй блакитi-
Неласкавая матiр моя.
Прийняла в давню пору гонимих
Нездоленних ти предкiв моiх,
Та прийнявши до себе гнобленних,
Не признала ти iх за своiх.
Вiчно були для тебе чужими
Богом обранi предки моi*,
И немало ти душ загубила,
Обагряючи руки своi.
Не змогла з того шляху звернути
И несеш ти вину дотепер,
Бо не можнa так просто забути,
Як невинних вели на костер.
Та народ мiй терпiв, не зламався,
Не здолали тортури його,
Час настав i увесь вiн пиднявся,
Щоб вернутись до Бога свого.
Може ти вже страждаеш вiд жалю,
I майбутньой спокутой гориш,
Та коли то звершиться, не знаю,
Я молюсь, щоб звершилось скорiш.
Хоч обтяженi тяжким спомином,
Все ж до вiку тебе не забуть,
То i нас, хто пiднявсь** в Батькiвщину,
В знак майбутнього ти не забудь.
Каяття ж- по твоiй лише волi,
Бо що сталось, того не вернуть,
Той, хто хоче щасливоi долi,
Той пройде свiй розкаяння путь.
*За технiчними причинами замiсть
продовженного “I”з двома крапками,
виккористована “I” з однiею крапкою.
**В Iзраiль не повертаються, а ПIДНIМАЮТЬСЯ
|
|