Чорно-білі розмішані фарби,
Пада хвилями долу фатин,
«Наречена твоя просто «Барбі»…» -
Ми з тобою - один на один,
У помаді у тебе всі щоки
Гості п’яні, стриба тамада,
«Гірко» – знову. Занадто жорстоко,
Остогидла ота «гіркота».
У букеті ромашок наївнім -
Спогад літа тобі подарю,
Ти казав, що я твОя царівна
Намагався дістати зорю
З неба. Жаль що тобі не вдалося
«Дай ромашку, - тобі я скажу:
Вже не любиш. Чи любиш і досі?» -
На пелюстках поворожу.
«Дай ромашку, - надворі вже осінь, -
Загадай-но бажання любе…»
«Ось, дивися, воно вже збулося» -
Я вдаю, що не лЮблю тебе.
|
|