Сіндерела, сіндерела, дивна дівка – попелюшка. Йдешь гойдаючи ходою синє пір’я капелюшку. Ти мабуть торік вхопила того птаха за крильцята... Ганок. Рано. У карети позачинені дверцята – І червона позолота сяє якось гарбузово. А тобі дарунок прикрий - капелюшкова обнова... І на вухах стиглі вишні (ні, не штучні – повні крові). Бал залишив тільки спогад, і тебе напоготові... І твоє, в кумедний розпач розмальованеє личко – Сіндерела, ідіотка, ялинкова, новорічна... Кришталева, напівбоса. Карнавальна, карна, мила... Синій птах у біле небо розплескав жадані крила. Все скінчилось як не треба...Зимно...Ніч...Томбе ля неже... А на вушках мерзлі вишні... Інфлюенца, нерви, нежить... І запалення мигдалин. І мигдалю смак пекучий Та отрутний... Далі буде... Хімія гірких сполучень Крові із вишневим соком. В сон – каблучка. В серце – голка. Що ж до того, що красуня, що спортсменка, комсомолка... Самозванка. В ранку ліній метрополітену кроки Відлунають в переходах. Попіл......... Навпіл........ Одинока................................... Поэтический перевод Александра Анисимова и меня (в соавторстве:): Синдерелла, синдерелла...золушка... мечта–девчушка! Ты идёшь, и в такт кивают перья синие с макушки - Год назад за хвост схватила синекрылую удачу... Отчего-то на подножку дверь открыть лакей не скачет И карета золотая с виду вроде тыквы квёлой. Лишь досадой эти перья, - к шляпке модная обнова. И серёжки спелых вишен оказались полны крови. Память бала - дымом дышит ожиданье свежей боли. Грим для счастья - смех и ужас, совершенно неприлично Смотришься в своих нарядах, в мишуре - у тыквы «личной». Башмачок один хрустальный, рвань, босячка, очень мило... Птица счастья расплескала в белом небе кобальт крыльев Все свершилось "как не надо". Холод, ночь, «томбе ла не же» На ушах ледышки вишен, сопли, кашель, горло режет Воспаление миндалин, и миндаля привкус жгучий. Ядом смеси вишни с кровью жжет тебя счастливый случай, Бывший некогда. Колечко - в сон, и боль - иголкой... Что с того, что ты спортсменка, что красотка, комсомолка... Самозванка. Лег золою звук твоих шагов далёко В гулких длинных переходах... Полупара... Одинока...
|
|