Є доля, є гра. Та чи долею гратися?
Чи буде пришестя нове за життя?
Приречення є в інший світ перебратися, –
зробить забагато на цім зажадав...
Спроможності-грані вабливо виблискують
зворушливим сяйвом: «Мене обери!»
Але розірватись не встигнеш і близько ти,
ступивши на кожний зустрічний поріг...
Собою своє залюбки обирається,
і нібито небо те робить, не я.
Чуже чи стороннє мені опирається:
то долі заява, її подання.
Набравшись рішучості, – може, ми родичі, –
благаю небесну, її впізнаю:
«Якщо налетіла година-випробувач –
випробуй хоч лагідно міцність мою!»
|
|