Як дзеркало, оцi рядки. Життя було таке яскраве? Менi здавалось: навпаки – Звичайне. Не шукала слави, Нi бонусiв чи щедрих пiльг. Жила. Cиночкiв доглядала. Живу. Я – з невмирущих вiльх. I сподiваюся, що стала Мудрiшою... Яка була? Є, що згадати й залишити Нащадкам... Спомин про дiла I почуття чогось навчити, Можливо, зможе i тодi, Коли подивлюся на Землю З-за хмар... Читаче, не суди. В цю оповiдь я рiзних тем ллю Струмки. Зливаються в потiк. Я все ж багато в долi встигла, Чимало прочитала книг. А ось – у цiй сторiнки здвигла, Де юнiсть, мрiї nа печаль... Менi й cамiй про це цiкаво Читати, поринати в даль I вглиб... Узяв собi це право Моє життя вписать в рядки Мiй давнiй чернiвцiвcький учень. Чи добре вчився? Напаки. I неслухнянiстю умучив. У книзi вiн життя моє Iнтерпрету поетично. Мiстична таємниця є У цьому фактi. Чи логiчна Чи нi – питайте не мене... Повiльно пише про минуле. Чи сьогодення дожене? Бешкетник вiн, та серце чуле. Щось вiдкривається нове Й самiй у вистраджанiй долi. Вже незалежно заживе Вона у книжцi i нiколи В нiй не закреслити й рядка. Моє життя, для всiх вiдкрите Уваги й чемностi чека. Читайте, щоб навчитись жити... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
