З Полiною Руснак дружу Ще з Чернiвцiв. Вже пiвстрiччя. Листуємося. Чи вдержу У пам’ятi її обличчя Тiєї давньої пори? Ми з нею поруч працювали Два роки... Може навiть три, Натхненно учителювали. А Лiдiя, її сестра Бiблiотекаркою досi Працює... Зором ще гостра. I погляд на газетнiй глосi Щось зупинило... Пiзнає Щось у присвяченнi знайоме – Iм’я та прiзвище моє... На мить обличчя нерухоме... А потiм – швидко до сестри... Полiна також порадiла. I за години двi чи три Вже вiсточка вiд них злетiла... В листi порада: написать До мера Чернiвцiв з проханням Адресу учня надiслать, Що збiглося з моїм бажанням. I, уявiть cобi, прийшла В листi адреса електронна. Вже далi – синовi дiла. Борис списався – I запона Нарештi впала... I тепер Книжки читаю мого учня I новий вiрш про мене... -- Сер, Ця ситуацiя незручна: Менi нiяково читать Таке зворушливе й прекрасне, Та доведеться вже звикать, Що створено, то вже не згасне... Привiт вiд вчительки Л. В. Парахонськiй Фотокартка йшла аж з Феодосiї: Мила вчителька, ще молода... Чи мене пам’ятає там досi i Чи щаслива була в тi лiта?– У лiта, що промчалися птахами – I як наслiдок – кiлька рядкiв... Я шукав би себе мiж невдахами, Але вчасно привiт прилетiв... Подарунком ялинковим з лантушка --, Кiлька слiв дорогого листа... Незабутнє обличчя i посмiшка, В кожнiй рисi -- сама доброта. Поринав у печалi декадами Вдалинi вiд сердечних людей. А вiднинi вiд долi чекатиму, I надалi щасливих вicтей… | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
